Головна » Файли » Виховні заходи » Ціннісне ставлення до культури і мистецтва

Невідомі факти з життя Тараса Григоровича Шевченка
12.03.2017, 17:42

Літературна година

«Невідомі факти з життя Тараса Григоровича Шевченка»

Мета: збагатити знання учнів про життя та творчість Т. Г. Шевченка, розвінчати міфи про життя та творчість Т. Шевченка, виховувати любов до української поезії та розвивати прагнення до самоосвіти та збагачення власних знань.

Обладнання: відео «Жінки у житті Т.Г. Шевченка», портрети митця, тексти віршів.

 

Хід заняття

І. Початковий етап.

Слово вчителя

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає вірші його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,

А виріс – великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар»

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З портрету ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш батько, великий Тарас.

(вірш Л. Храпливої «Портрет Шевченка»)

Тарас Григорович Шевченко – геніальний митець в нашій культурі. Ми вивчаємо його ще з першого класу. Давайте ж з вами перевіримо, що ж ми знаємо про Тараса Григоровича. Але спершу хотілося б розповісти вам цікаву річ: одним із українських університетів проводилося соціологічне опитування, і виявилося, що молоді люди володіють лише деякою шаблонною інформацією про життя Кобзаря, обмежуючись лише матеріалом підручника. Чи правильно це і які факти випущено з підручників? Сьогодні ми маємо з цим розібратися.

Проте для початку давайте згадаємо з вами, хто ж такий Тарас Шевченко. Що вам відомо про його життя і творчість?

Маленьке опитування для вас. Дайте будь ласка відповіді на питання.

1. Роки життя Т.Шевченка (1814-1861)

2. Викуп із кріпацтва (1838)

3. Рік і місто видання «Кобзаря» (1840р. Петербург)

4. Рік третьої подорожі на Україну (1859)

5. Гонта, Залізняк – герої твору («Гайдамаки»)

6. У всякого своя доля

І свій шлях широкий… – рядки з твору («Сон»)

7. Поему «Кавказ» присвячено (Якову де Бальмену)

8. Імовірно у якій повісті згадується м.Золотоноша («Близнецы»)

9. Живописна творчість налічує (1200 робіт)

10. У якому році у Золотоноші було встановлено бронзовий бюст Т.Шевченка (1927р.)

11. Назвіть прислів’я про поета (Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став)

12. Хто автор слів:

«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо» (В. Симоненко)

 

ІІ. Основна частина

Ви добре ознайомлені з основними фактами з життя Кобзаря. Сьогодні нам з вами варто поговорити про те, що сховане від статей підручників, а саме про маловідомі факти з життя Шевченка та зруйнувати кілька міфів про митця, які вкорінені в головах багатьох українців.

Отже, Міф 1 - Шевченко - атеїст.

За часи радянської влади у “Кобзарі” усі згадки про Бога безжально перекручували, або ж їх виривали із контексту.

Тарас виріс на народній релігійності, брав участь у церковних обрядах. Навіть на засланні його настільною книгою було Євангеліє. А вільнодумство перейняв уже від європейської епохи просвітництва. Він не заперечував Бога, але вів із ним полеміку.

Господь Бог лихих карає —

Душа моя знає.

Встань же, Боже, Твою славу

Гордий зневажає.

Вознесися над землею

Високо, високо,

Закрий славою Своєю

Сліпе горде око.

Доки, Господи, лукаві

Хваляться, доколи

Неправдою? Твої люди

Во тьмі і неволі

Закували... Добро Твоє

Кров’ю потопили,

Зарізали прохожого,

Вдову задавили

І сказали: «Не зрить Господь,

Ніже теє знає».

Умудрітесь, немудрії,

Хто світ оглядає,

Той і серце ваше знає

І думи лукаві.

Дивітеся ділам Його,

Його вічній славі.

Благо тому, кого Господь

Карає меж нами,

Не допуска, поки злому

Ізриється яма.

Господь любить свої люди,

Любить, не оставить,

Дожидає, поки правда

Перед ними стане.

 

  • Чи можна вважати, що ми розвінчали цей міф?

Міф 2 - Шевченко – старомодний дідуган

Образ Шевченка часто малюють у вигляді такого собі вусатого чолов’яги у шапці і свиті. Дослідники біографії митця не погоджуються з таким однобоким трактуванням його постаті. Так, Шевченко був у душі демократ, і не любив надмірної пишності. Втім, під час життя у Петербурзі, коли він став модним портретистом і почав заробляти добрі гроші, Шевченко одягався досить модно. Зокрема, у своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 карбованців. (Для порівняння – працюючи в археологічній комісій Шевченко заробляв 150 карбованців на рік).

Міф 3 - бідний кріпак

Як відомо, Тарас Шевченко був третьою дитиною в сім'ї кріпака Григорія Шевченка. Родина не мала великих статків, а сам Шевченко у 9-річному віці осиротів – у нього померла мати.

«Шевченко справді походив з бідної кріпацької родини, але не забуваймо, що кріпаки – це колишні козаки. Це люди ініціативні, спритні й активні. І навіть у тих селах, де жили кріпаки козацького походження (а Шевченко був козацького походження) і звичайні гречкосії, завжди відчувалася відмінність між ними. Люди, які позбулися козацьких вольностей, намагалися робити, як кажуть сьогодні, дрібний бізнес. Вони були не просто ратаями, вони ставали ремісниками – ковалями, бондарями, стельмахами», – розповідає літературознавець, кандидат філологічних наук Богдан Тихолоз.

Він також наголошує, що прізвище Шевченко говорить саме за себе і означає походження з родини шевців.

«Батько Шевченка, говорячи теперішньою мовою, тримав власний автосервіс – ремонтував вози і міняв колеса. Тому Шевченко не походив з бідної родини, яка тільки вміє, що нарікати на власну долю, а походив з тої родини, де люди намагалися собі давати раду навіть у дуже складних обставинах. Шевченко робив те саме з тією різницею, що його інвестиції були не в ремісничі справи, а у власний талант», – наголосив Тихолоз.

Літератор Олександр Денисенко стверджує, що гроші для Шевченка ніколи не були особливо важливими. Поет з легкістю витрачав свої заощадження на цукерки та тістечка для дітей і ніколи не ганявся за винагородами чи додатковими гонорарами. «Це людина, яка не жила матеріальним життям і ніколи не прагнула багатства».

Міф 4 - неосвічений профан

Люблять говорити, розповідає Богдан Тихолоз, що Шевченко – це діамант у селянськім кожусі, дилетант, людина нізвідки, який був малокультурним і малограмотним, проте завдяки своєму природному таланту досягнув успіхів.

«Насправді, Шевченко належав до касти найбільш освічених людей свого часу. Одним із найпрестижніших навчальних закладів тогочасної Росії була Академія художеств, тобто Академія мистецтв, яку Шевченко не просто закінчив, а й отримав кілька дуже високих нагород. За час навчання він здобув три срібних та одну золоту медаль за свої роботи, подавав великі надії і повинен був їхати до Італії на навчання», – зазначив Богдан Тихолоз.

Пізніше за досягнення у галузі гравюри Шевченко отримав звання академіка, яке було на четвертому рівні у табелі про ранги в Російській імперії. До прикладу, обер-прокурор (генеральний прокурор) належав до того самого рівня табеля про ранги, що й академік Шевченко, і до нього треба було звертатися «Ваше превосходительство».

«Зрозуміло, що Шевченко терпіти не міг таких умовностей і нікому не дозволяв до себе так звертатися. Зробити з Шевченка такого собі профана-дилетанта – це ще один стереотип, з яким потрібно боротися. Недарма у Львові зараз існує ініціатива назвати проспект Шевченка проспектом академіка Шевченка, що доволі слушно, адже раніше ця вулиця була Академічною», – підсумував Тихолоз.

Міф 5 - плаксій і невдаха

«Неодноразово доводилося чути, мовляв, читали ми вашого Шевченка – усі ці нещасні Катерини і заплакані дівчата вганяють у депресію і меланхолію. Так кажуть ті, хто не дочитав навіть до «Гайдамаків». Шевченко – це поет сили, енергії і боротьби, це поет, який мав велике бажання життя для себе та своєї країни», – наголосив Тихолоз.

«Це один із найбільш поширених стереотипів – ніби Шевченко весь час страждає, закликає до боротьби, пише лише про страждання народу, що викликає негативні і депресивні емоції, – зазначає режисер Станіслав Мойсеєв. – Насправді це не так. Такого роду кліше у совєтському і пост-совєтському часі було дуже багато. І нам зараз важливо спробувати їх зруйнувати, подивитись на Шевченка іншим поглядом. Адже життя Шевченка було насичене незвичайними подіями і людьми, а його історія – це історія боротьби, при чому успішної».

Міф 6 - народний, а значить примітивний

«Часто можна почути – а що таке Шевченко? То якісь примітивні віршики. Це неправильно, адже так говорять люди, які не читали Шевченків «Кобзар» далі перших трьох сторінок. Тарас Шевченко – один із найскладніших світових поетів, в якого глибока образність, запозичена із Біблії, з античної культури, зі стародавньої історії. Окрім того, що він мав вищу освіту, він ціле життя займався самоосвітою. Шевченко – це поет алегорій, символів, інколи так званих герметичних текстів, які потребують ключа до розкодування», – говорить Богдан Тихолоз.

На його думку, те, що Шевченко складний поет, є причиною того, що часто його не розуміють і не сприймають.

«Ті, хто каже, що він занадто примітивний, хай спробують самі написати пісню або вірш, щоб їх підхопив народ. А визнання народу – це найвищий критерій», – зауважив Тихолоз.

«Щоби зламати стереотипи, які стоять між нами і Шевченком, яким він є, потрібно передовсім у собі зламати звичку читати «Кобзар» поверхнево, не зазираючи у його глибину, не роблячи спроб побачити неосяжні обрії духовного простору, у якому жив і творив наш великий Співець (для античних це слово означає також Пророк – посередник між божественним і людським)», – наголошує перекладач і письменник Андрій Содомора.

Міф 7 - ловелас і коханець

«Існує стереотип, що Тарас Григорович був ласий до жінок. Насправді це не зовсім так, а може й зовсім не так, тому що він був надзвичайно моральною людиною і не дозволяв собі поводитися некоректно, неґречно або неввічливо», – розповідає Олександр Денисенко.

За його словами, він був популярним і красивим, гарно співав, відповідно, він не міг не подобатися жінкам.

«Але це вже інша історія. Він був одним із тих талановитих людей, до якого тягнулися інші. Однак Шевченко був надзвичайно шляхетним до жінок, щоб йому там не закидали і не приписували», – стверджує Денисенко.

Поет надзвичайно переймався жіночою долею, особливою долею дівчат-покриток. Тільки у рідному селі Шевченка було 17 покриток – дівчат, яких зґвалтували пани або заїжджі солдати-москалі.

«Шевченко був людиною щирою і співчутливою, особливо до жінок, що є нормальним для чоловіка. Йому боліла доля українських дівчат, з якими ніби пожартували, а вони ходили по селам покритками, зневажені і з відрізаними косами», – розповів Богдан Тихолоз.

(Відео «Жінки у долі Т.Шевченка»)

 

Міф 8 – пияк.

«Чомусь цей міф люблять повторювати і в наші дні, ніби насправді Шевченко був пияком, хронічним алкоголіком. Ніби усе, що він написав, – це алкогольна маячня, а сам поет ніколи не просихав», – розповідає Богдан Тихолоз.

Однак, стверджує літературознавець, Шевченко був нормальним чоловіком для свого часу. Він любив випити у товаристві, заспівати пісню, розповісти анекдот. Він, як стверджують дослідники, пив не більше не менше, ніж здоровий чоловік його часу, його віку і його професії.

«До речі, Шевченко любив вживати дорогий якісний алкоголь. Його улюбленим напоєм був ром – експортний напій, який привозили з-за океану, і відповідно він не міг пити його відрами. В усіх численних спогадах про Шевченка немає згадок про те, що він десь валявся попідтинню п'яним. Він не був залежним від алкоголю і ніколи не творив під його впливом», – зазначив дослідник.

Олександр Бойченко також стверджує, що з алкоголем у поета проблем не було. За спогадами багатьох сучасників він любив товариство і хороший алкоголь, але в міру.

«Якщо подивитися на Шевченка нормальними очима, то виявиться, що це звичайний чоловік, який любив жінок і час від часу випити. Але хто ж цього не любить?» – зауважив критик.

Міф 9 - Шевченко вибився в люди завдяки росіянам і царю

Шевченко був кріпаком до 24 років, котрого викупили завдяки лотереї, на якій розіграли портрет поета Василя Жуковського роботи Карла Брюллова.

«Стереотип, ніби Шевченка звільнив з кріпацтва цар, експлуатують Бузина і йому подібні, – говорить науковець Богдан Тихолоз. – Ніби Шевченко завдяки царській ласці був визволений з кріпацтва, а потім цей звільнений раб був настільки невдячним, що почав писати сатири на царя».

«Насправді, все було не так. Цар, будь-який, любить, перепрошую, халяву. Для того, щоб визволити Шевченка, люди хотіли зібрати грошей і придумали таку лотерею, однак грошей за неї цар таки не заплатив. Вони чекали-чекали і в результаті самі між собою скинулися і викупили поета. Тобто Шевченкові допомогла прогресивна тогочасна українська та російська інтелігенція Санкт-Петербурга. Тому Шевченко цареві нічого не винен», - запевнив Тихолоз.

 

Також одним із найпоширеніших стереотипів є такий ніби Шевченко всього навчився в росіян.

«Добролюбов, Герцен, Бєлінський, Чернишевський – люди, яких називали російськими революціонер-демократами і які нібито усього навчили Шевченка. Насправді, Тарас Григорович багато чого навчився у Брюллова як в художника, хоча ніколи не був його епігоном, а шукав свій шлях. Щодо решти – то це цілковита неправда: коли Шевченко видав свій перший «Кобзар», Чернишевському, найстаршому з його так званих вчителів, було лише 12 років».

Міф 10 - недоступний святий і пророк

Критик Олександр Бойченко зазначає, що Шевченка як людину зображують або дуже святим, або страшно грішним.

«Для одних Шевченко бездоганний і безгрішний, для інших – алкоголік і ловелас. Однак великий поет є великим не тому, що був святим чи грішним, а тому, що писав видатні твори. Одні говорять про нього як про поета глибоко релігійного, інші – як про богохульця. Феноменом є те, що Шевченко дивним чином поєднує у собі це все, і великою помилкою є виокремлення лише однієї риси чи позиції», – говорить Бойченко.

Видавець і письменник Віталій Капранов розповідає, що Шевченко став заручником шкільної програми.

«Коли діти йдуть до школи, їх вчать читати-рахувати, але чомусь, коли вони закінчують школу, вони страшно не люблять читати-рахувати. Десь приблизно так із Шевченком, який став жертвою сучасної освітньої діяльності», – говорить Капранов.

На його думку, діти, які хочуть пізнати творчість і геній Тараса Шевченка, повинні знайомитися з ним самі. «Шевченко – це справжній пророк, а з пророком кожен вибудовує власні стосунки. Якщо ти хочеш справді познайомитися з Шевченком, то береш «Кобзар», вибираєш якесь тихе місце і читаєш. І робиш це не раз», – зазначає Капранов.

Олександр Денисенко стверджує, що за Шевченком закріпився образ провінційного борця, який писав вірші для простого народу.

«Частково це так, але Шевченко – це швидше пророк, це український Нострадамус, творчість якого розбирають на деталі і постійно відчитують щось нове. Для більшості Шевченко застиг у бронзі, за якою важко розгледіти чудового лірика. Кобзаря сприймають похмурим і замкненим, водночас забуваючи про його ліризм, художність, високий естетизм», – зазначає Денисенко.

«Я вважаю, що однаковим лихом є як демонізація Шевченка, коли якийсь там Бузина перетворює його на вурдалаку, відьмака і кровопивцю, кривавого гайдамаку, який ледве не їв москальських дітей, і так само небезпечною є сакралізація Шевченка, коли його перетворюють на ангела з крильцями, забуваючи, що він був грішною людиною. Тому кожному з нас потрібно шукати свого Шевченка, який був справжньою людиною, а не демоном чи ангелом», – зазначив Тихолоз.

На думку літературознавця, сакралізація Шевченка в образі святого і великомученика теж несе певну небезпеку, адже часто за цією іконою люди не помічають справжнього Шевченка, який насамперед був людиною.

«І замість того, щоб читати Шевченка, починають йому молитися. Проти такого підходу виступив би насамперед сам Шевченко, який був людиною дуже іронічною і самоіронічною. Коли поета малюють таким нудним пафосним дядьком, то це абсолютно не відповідає його характеру і тому, яким він був. А він був жвавим, енергійним і дуже темпераментним чоловіком», – підсумував Тихолоз.

 

ІІІ. Заключний етап

Володимир Підпалий

КОБЗАР

Струни зрячі, вічні струни

Ти торкнеш рукою -

Попливе вкраїнська пісня

Та й Дніпром-рікою.

Хвиля пісні - вища й краща,

То лагідна знову...

Ой Тараса думи віщі -

Для душі розмова!

Шляхом ішла Катерина,

Узяла на руки,

Понесла свойого сина -

Серця свого муку.

Бо у неї така правда,

Щоб не спали люди,

Бо у неї вічне право -

На землі цій бути...

Багато разів уже говорилося про те, що хто знає своїх митців, свою історію, той і є справжнім громадянином своєї держави. Тому розвивайтеся, дізнавайтеся нове про обличчя своєї держави.

А завершити хотілося б рядками віршів Кобзаря. Продекламуйте будь ласка ваші улюблені вірші з неймовірної скарбниці творчості Тараса Шевченка.

(діти зачитують вірші).

 

Категорія: Ціннісне ставлення до культури і мистецтва | Додав: Admin
Переглядів: 63 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 39
Корисні посилання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0