Головна » Файли » Виховні заходи » Ціннісне ставлення до культури і мистецтва |
02.03.2017, 22:58 | |
МЕТА: вивчати українські традиції,історію нашого народу;виховувати повагу, любов до всього українського; продовжувати розвивати пам»ять, увагу,ввічливість,дружні відносини з однолітками. Вчитель: Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього прислів’я ми додаємо «Без вишивки, верби і калини нема України». Тому що вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами-оберегами. Ведучий: Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції. Ведуча: В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу. Вчитель: Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням. Інсценізація вірша Ю.Шкрумеляка «Українські діти») Учитель. Хто ти, хлопчику маленький? Учитель. А по чім тебе пізнаю? Учениця. Доня України - неньки. Українкою зовуся – Ведуча: Оздоблення одягу, зокрема вишивання сорочок, - це багатюща культура що в кожній місцевості мала самобутні форми. Навіть в одному селі важко знайти дві однакові сорочки: кожна жінка застосовувала власну фантазію імпровізуючи в межах усталеної місцевої традиції. Вчитель: Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, ми умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами. І хоч чітких меж використання певної техніки вишивки ніколи не було (бо люди, спілкуючись, передавали, навчали одне-одного особливостей ремесла свого краю) та все ж спробуємо виокремити ті головні риси, які відрізняли Кіровоградську область від іншої. Ведуча: На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни). Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки. Вчитель : починаючи з 2007 року, коли кращі вишивальниці Лариса Свєтлова та Лідія Бережна долучились до участі в обласному етапі Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник національної єдності», місцеві майстрині втілили у життя кілька творчих задумів. Серед них створення оберега Бобринецького району – великого вишитого рушника, панно «Карта Бобринеччини», «Карта Кіровоградської області», «Рідне місто Бобринець» та інші. Вишивання цього рушника, мою бабусю, Н.Г. Рожкову надихнуло на написання вірша. Рушник ( району оберіг) Який ми вишивали 2008-2009
Вишивала цей рушник Району громада Розповісти вам про нього Я сьогодні рада На полотнищі оцьому Задумом відважено Показать життя району В символах зображене Уособлює рушник цей Степовий край рідний, Де із праці земляків Хліб зростав дорідний. Була б в сімї на столі Смачна паляниця- І посмішки роцвітають В бобринчан на лицях Родовідне дерево нашого району – Дуб крислатий серед поля Сила й міць у ньому Й земляків моїх славетних Незвичайна доля. Всі листочки й жолуді, Вишиті на ньому – То хутори й села, Де колишні наші предки Робили поселення А жолуді, що обпали І порозлітались – Села ті, що повмирали, Лиш назви зостались Колір чорний і червоний Традиційно на каймі В узорі сплелися, Ніби сестри – туга й любов Міцно обнялися. Любов матері сплелася За дітей з тривогою І довічно йдуть вони Одною дорогою. Промінь сонця засіяв, Дав світло надії Земляки наші здійснять Віковічні мрії Про життя для всіх заможне Щасливе й багате Буде жить родина кожна В своїй власній хаті І не буде безробітних, І бомжів не буде І про злидні безпросвітні Земляк наш забуде Тут і маківки церков, Де свобода совісті Зберегла одну з основ Нашої духовності Не дала нам забути Предків наших славу А потомкам у майбутнім Множить нашу славу Святі янголи повчають Нас з ясного неба, Щоб жилось щасливо всім нам Жить по правді треба! Ведучий: Україні існують численні повір'я, звичаї та обряди, пов язані з шиттям сорочок та їх носінням. Дівчати вишивали це вбрання для наречених. Ведуча: Сидячи над сорочкою чи хустинкою протягом кількох днів або й тижнів, дівчина чи жінка багато передумували про того, хто її носитиме, про нього і про своє життя. Ось чому ці вироби мають не лише ужиткове, а й символічне значення: їх вишивають і дарують не будь-кому, а людині особливо близькій. Ведуча: Про українську вишиту сорочку складено чимало пісень, написано чимало віршів. Ведуча: Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сшь на вишитому рушникові — то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходить із чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню. Ведучий: Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі рушники — невід'ємна частина побуту українців. Ведуча: Слово «рушники» в Україні супроводить постійний епітет «чисті». Це означає не лише те, що вони мали зберігатися в чистоті. Чисті рушники—це символи високих естетичних та етичних ідеалів. Ведучий: Видовжені прямокутники рушників формою нагадують поля, дороги. Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою є символом долі, життєвої стежки. Ведучий: Не було, здається, жодної оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. У чарiвну силу рушника вiрили як у доброго чудодiя, що оберiгає вiд усякого лиха . А сила рушника у його вiзерунках. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумiтися на орнаментах. Як цiкаво читати рушники. Існує корiння, що сягає глибини столiть, у них закладена мудрiсть столiть. Ведучий: Розмаїта кольорова гама українських народних вишивок, але переважають у них два кольори — червоний та чорний. Синонімом першого є любов, а другого—журба; радість і смуток, веселість та печаль. Ці почуття в житті органічно пов'язані. Ведучий: Обрядові рушники весільного призначення виступають чи не найголовнішим атрибутом однієї з найважливіших подій у житті людини. Ведуча: У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. їх дбайливо оберігали, ними, в кращому розумінні цього слова, хизувалися — гостям і сусідам неодмінно показували посаг, виготовлений дівчиною. Ведучий: Рушники подавали і брали, коли йшли у свати, ними пов'язували молодих, прикрашали гільце на дівич-вечорі, на рушничок ставали. Кращі узори запозичувалися, переходили з покоління в покоління. Ведуча: Український рушник. Його можна порівняти з піснею, вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не минає народження, одруження людини, ювілейні урочистості. Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник напохваті. Не випадково в народній пісні мати навчає дочку: Тримай хаточку, як у віночку, І рушничок на кілочку. Ведучий: По всій Україні поширений звичай покривати рушниками хліб на столі. Ним покривали й діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покутті. Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Коли стіни були вже викладені, вгорі, у кутку, вішали рушник. Ведуча: Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха. Цей звичай існує і досі. Ведуча: Без рушників не обходилася жодна важлива подія людського життя-буття. Ними приймали немовля на світ. Рушником зустрічали і проводжали гостей, накривали хліб, прикрашали ікони. Його брали в дорогу, щоб була легкою, ним проводжували у вічність. Ведучий: Рушник у нашому побуті живе й сьогодні. Його використовують на весіллях, проводах в армію. Звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю живе донині.. Цвітуть у барвах вишиття українські церкви. Ведуча: З покоління в покоління передавали українці своє мистецтво вишивання. І зараз вишивання в Україні дуже популярне. Вишивають усі: дорослі і діти, чоловіки та жінки. Якби зібрати все багатство української вишивки, то карта України від села до села, від міста до міста простяглася б вишитими дорогами. А зараз пограємо у гру : «Доповни вірш» Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму. (Доповнення вірша) Ведучий: Ми з вами усі — українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки. Ведуча: Хай сміється доля журавлина, Поля розлогі колосом цвітуть, Нехай червоні ягоди калини Щасливу вашу осявають путь.
| |
Переглядів: 749 | Завантажень: 10 | Рейтинг: 0.0/0 |
|
Всього коментарів: 0 | |
[27.12.2021] | |
Завдання для учнів 9 класу на період з 28 по 31.12.2020 року |
[27.12.2021] | |
Завдання для учнів 8 класу на період з 28 по 31.12.2020 року |
[27.12.2021] | |
Завдання для учнів 7 класу на період з 28 по 31.12.2020 року |
[11.05.2018] | |
Бібліотечний урок «Творчість Василя Сухомлинського очима дітей» |
[30.03.2018] | |
Навчаємось дистанційно |
[19.04.2017] | |
День цивільного захисту населення |
[11.05.2018] | |
Бібліотечний урок «Творчість Василя Сухомлинського очима дітей» |
[24.11.2017] | |
Перелік матеріальних цінностей , придбаних за благодійні кошти батьків та спонсорів у 2017 році |
[02.04.2017] | |
Додавання і віднімання десяткових дробів |
[20.03.2017] | |
Моя Батьківщина-рідна Україна |
[12.03.2017] | |
Посвята в першокласники "Наум, Наум, наведи на ум…" |