Поради вчителю- поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;
- не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясування стосунків;
- дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;
- стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не припускайте перевтоми учнів;
- надавайте учням можливість частіше працювати в групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки;
- створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами;
- не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;
- будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;
- не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;
- не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;
- умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові, пам’ятаючи народну мудрість: „У ножа одне лезо, а в слова їх сотні”;
- не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими;
- не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель;
- не забудьте привітати дитину з днем народження, надіслати похвальний лист батькам;
- підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Спілкуйтеся з дітьми на природі, вдома, у суспільно-трудовій діяльності.
Особистість вчителя Чарівність педагога, як особистості, перш за все полягає у мовному спілкуванні. З дітьми потрібно спілкуватися в тональності, яка імпонує їм, необхідна в даній ситуації. У майстерність мовного спілкування входять всі області зовнішньої і внутрішньої культури людини: етикет, правила поводження, поведінка в суспільних місцях, культура побуту, взаємовідносини поза роботою, організація особистого часу, гігієна, естетичні смаки, естетичні якості, притаманні людині міміка і пантоміма. Всі педагоги повинні виробляти в собі вміння чітко і ясно висловлювати думки у спілкуванні один з одним. А саме: не говорити зайвого (берегти свій час і час іншого), бути чуйним до слова (подумати, а потім сказати). Мовне спілкування має бути: змістовним, динамічним, небагатослівним. Не допускати на роботі панібратства, пам'ятати про ввічливі звертання, про тональність спілкування, вміти володіти своїм настроєм. Від тональності мовного спілкування залежить морально-емоційний клімат в колективі. Звичні слова: добридень, будь ласка, вибачте можна сказати різним тоном - привітно, з повагою, холодно, високомірно, пихато. У роботі з батьками слід звертати увагу на культуру мовного спілкування. До батьків звертатися по імені і по батькові. Спитати про здоров'я дитини, а потім про все інше. Звертання "мамаша", "папаша" говорять про невисоку культуру. До дітей потрібно звертатися так, як до них звертаються вдома. |
День цивільного захисту населення 
Додавання і віднімання десяткових дробів 
Моя Батьківщина-рідна Україна 
Посвята в першокласники "Наум, Наум, наведи на ум…" 